Сторінка:Леся Українка. На крилах пісень. 1892.pdf/103

ДИТЯЧІ.

 

_*^*_*

На зеленому горбочку,
У вишневому садочку,
Притулила ся хатинка,
Мов маленькая дитинка
Стиха вийшла виглядати,
Чи не вийде єї мати.
І до білої хатинки,
Немов мати до дитинки,
Вийшло сонце, засвітило,
І хатинку звеселило.

 

_*^*_*

Літо краснеє минуло,
Сніг лежить на полі;
Діти з хати виглядають
В вікна… шкода волі!
Діти нудять ся в хатині,
Нудять, нарікають:
„I на що́ зіма та люта?“
Все вони питають.
„Он все поле сніг завіяв,
Хоч не йди із хати!
У замкнуті дивись вікна,
Ніде й погуляти!
Сніг з морозом поморозив
Всі на полі квіти…
Десь зіма та не скінчить ся!
Нарікають діти.
— Ждіте, ждіте, любі діти!