„Мамо, іде́ вже зіма,
Снігом травицю вкриває,
В гаю пташок вже нема…
Мамо, чі кожна пташина
В вирій на зиму літає?“ —
В неньки спитала дитина.
— Ні, не кожна, — одказує мати, —
Онде, бачиш, пташина сивенька
Скаче швидко, отам біля хати,
Ще зосталась пташина маленька.
„Чом же вона не втіка?
На-що морозу чека?“ —
— Не боїться морозу вона,
Не покине країни рідно́ї,
Не боїть ся зими навісної,
Жде, що знову прилине весна“.
„Мамо, ті сиві пташки
Сміливі, певне, ще й дуже,
Чі то безпечні такі, —
