В магазині квіток.
В великому місті в роскішну теплицю
Дівчина прийшла́ молода,
Бо серцем почула весну́ чарівницю,
Шуміла весняна вода.
І ледве струмки́ задзвеніли співочі,
Пташки́ заспівали дрібні́, —
Вчувались дівчи́ні веснянки дівочі,
Ввижались діброви рідні́.
І ледве натуру зо сну зімово́го
Збудив поцілунок весни, —
Дівчина запра́гнула рясту дрібно́го,
Їй про́ліски снились ясні́.
Тепер вона тут, в сій роскішній світлиці…
Ох, що се так серце стиска́?
Як душно, як тісно, немов у темни́ці!
Сей пах мов отрута яка!
В теплиці між кві́тами скрізь похожає
Гурток панночо́к і пані́в.
Дівчи́на круго́м погляда, уважає,
І по́гляд єї посмутнів:
Все квіти роскішні.... Дівчи́на зітхнула,
„Чим можу панянці служить?“
