Іншу полюбив,
І на віки мою долю
Та й занапастив!
То-ж він завтра із другою
Піде під вінець…
А я собі під водою
Знайду вже кінець!“
Промовила теє слово,
Стала на горбок…
Нема, нема дівчиноньки,
Лиш плавле вінок.
IV.
Вже-ж минули з того часу
Аж три довгі роки,
Як втопилась дівчинонька
У річці глибокій.
Гула всюди тая слава,
Та вже перестала,
А дівчина під водою
Русалкою стала.
Та не має русалонька
І там супокою,
Не втопила свого лиха
Навіть під водою!
Чи таночок з русалками
При місяцю водить,
То все їй той козаченько
З мислоньків не сходить.
Або сяде, чеше коси
У темному гаю,
Єї-ж думка круг хатини
Милого вітає.
Всі русалки, мов рибоньки
Веселиї грають,
А у неі завжді хмари
Чоло укривають.
