У купі з одважним лицарством бажав
Піти у хрестовім походї,
Щоб дїлу сьвятому останнїм життям
І силою стати в пригодї.
III.
На безлюдному березї моря
Одинока хатина стоїть,
В тій хатинї рибальській убогій
Збройний лицар самотний сидить.
То Роберт. Він в вікно поглядає
Чи не мріють оті кораблї,
Що везуть хрестоносцїв одважних
На війну до сьвятої землї.
Нї, не видко нїчого на морі,
Не білїють вітрила ясні.
Грає вільне широкеє море,
Гомонять його хвилї гучні.
Та Робертові сумно дивитись
На те море веселе, буйне,
Як згадає він рідну країну,
Затремтить його серце сумне.
І Роберт, од вікна одступивши,
Лїг на лаву і погляд підвів
На потріскану стелю; на стелї
Павутиння павук собі плїв.
І знїчевя Роберт задивив ся
На роботу того павука;
Лицарь бачив, як прялась помалу
Тая нитка тендїтна, тонка,
