Ларіса Косачівна (по чоловікові Квітка) народилась у м. Звягелі на Волині р. 1872 (13 лютого по старому стилю). Батько її, Петро Косач, був тоді предсідателем з'їзду мирових посередників і пізніше він перейшов на таку-ж посаду до Ковля, поблизу якого мав маєток, с. Колодяжне; там Леся Українка прожила свій дитячий вік. Мати Лесіна, письменниця Олена Пчілка (Ольга Косачева) була з роду Драгоманових, рідна сестра Михайла Драгоманова.
Почала писати Леся ще бувши 12-літньою дівчиною. Перша збірка її віршів під назвою „Відгуки” вийшла у Львові р. 1892; пізніше вийшла збірка: „На крилах пісень”, „Перезви”.
Оцей вірш „Одно слово” надруковано в Київі р. 1908 окремою книжечкою.
З більших поетичних творів Лесі Українки можна зазначити: „В катакомбах”, „Бояриня“, „Роберт Брус”, „Сафо”, „Кам'яний господар”, „Лісова пісня” й багато інших, що вийшли у світ у III томах.
Леся Українка вмерла 1.VIII року 1913 в Сурамі, на Кавказі, де чоловік її, Клим Квітка, служив, яко судовий слідчий.
