рошенкомъ облегли и тамъ чрез немалій часъ держали в облеженю, що и далѣй можетъ бы не приступала орда до трактатовъ, доказуючи своего, але татаромъ стала помѣшка в Криму, бо запорожцѣ з Сѣркомъ кошовимъ ходили в Кримъ, которихъ зострѣлъ ханъ з ордами у Перекопу, где, давши бой, козаки орду зламали, и мусѣлъ ханъ уступати,[1] и орда розно пойшли каждій до жони и дѣтей. Итакъ козаки тиждень Кримъ пустошили, палили села, и узявши немалую здобичъ, повернули на Запорожже. О чомъ почувши орда, учинивши згоду з гетманомъ короннимъ, и повернули у Кримъ, а гетманъ Дорошенко до Чигирина.
Того жъ року з заточення випущенъ з Малборкгу метрополита. Іосифъ Тукалскій и Хмелницкій молодій и Гуляницкій, и не бавлячися в Полщи, першей Хмелницкій Гедеонъ[2] утѣкомъ на Украину поехалъ, а напотомъ[3] заразъ и метрополитъ, бо знову хотѣли побрати и потратити за поводомъ Тетеринимъ.
Того жъ року коммиссія скончилася[4] в Красномъ под Смоленскомъ, с которои коммиссіи якъ на Москвѣ освѣдчено от его царского величества усему народу при соборной церквѣ, и присланъ былъ Евстратій Антиповичъ такъ з писмомъ тоей постановленной коммиссіи до гетмана Бруховецкого. Аже от того часу тая била пошла пословица, же Киева уступити мѣютъ[5] ляхомъ, такъже забранніе рѣчи въ костеляхъ лядскихъ — срѣбро, аппарати и книги и инние рѣчѣ, где хто що познаетъ, то тое отбирати на Украинѣ; знову зась ко-
