ріе подруковано у книжцѣ названой „Жезлъ“. И за тое[1] тотъ монастиръ спліондровано, которій на увесь свѣтъ славній, и святихъ чудотворнихъ мѣлъ у собѣ; и за тіе новіе рѣчи многихъ черцовъ, поповъ и свѣцкого стану людей у земли Московской помордовано, же того не хотѣли приймати,[2] але на старомъ держалися, якъ перед тимъ было. И многіе виходили на Украину на мешканя ку Сѣверу, позоставивши набитки свои, а иннихъ и у силку позасилано[3].
Того жъ року якійсь Капѣтонъ секту в̾счалъ, же живо люде в огнь на спалення ишли.
Того жъ року полковникъ стародубовскій, Петро Рославець, которій, през килканадцять лѣтъ полковникомъ будучи, аже не захотѣвши бити под послушенствомъ гетмана своего, пойшолъ на Москву у килкадесять коней, хотячи поддати Стародубъ, жебы зоставалъ якъ городи украинніе[4] московскіе: Суми и Рибное, але тая надѣя оного оминула, бо на тое не позволено; любо зраду оного принято, але напотомъ за посланцями гетманскими за сторожу оного взято и отослано з Москви на Украину до гетмана и отдано на судъ войсковій; которій окованъ у гетмана сидѣлъ и на зез̾дѣ суженъ зосталъ усею старшиною на горло у Батуринѣ; а протополу нѣжинского Силеона в монастиръ, которій з онимъ былъ на Москвѣ и из собою[5] в одной радѣ.
- ↑ Тамъ же: „а тое“.
- ↑ Въ изд. г. Бодянскаго: „принимати“.
- ↑ Дальнѣйшія извѣстія о сектѣ Капитона и о Петрѣ Рославцѣ не находятся въ сп. Козельскаго и въ сп. Третьякова, которымъ пользовался г. Бодянскій: они встрѣчаются только въ спискахъ г. Юзефовича и Искрицкаго.
- ↑ Въ сп. г. Юзефовича: „украинскіе“.
- ↑ Въ сп. г. Юзефовича это слово пропущено.
