Того жъ року з Турчиномъ почали зачинати згоду цесаръ християнский и король полский и его царское величество и виправили пословъ до Турчина, и войска у дворахъ зоставали — ускромилася война на усѣ сторони…[1] але теж былъ на Украинѣ, иле волости и немалъ усюди дорожнета была, тилко з Сѣвери додавали з̾божа, хочай дорого; а у Кіевѣ жита дойниця по пять золотихъ была.
Того жъ року, септеврія 13, Турчинъ Камянець Подолский отдалъ королевѣ полскому Августовѣ, учинивши згоду на лѣтъ двадцять два.
Того жъ року на Москвѣ чинъ стрѣлецкий оставлено за ихъ бунти, — однихъ витрачено, вѣшано, а лѣпшихъ у салдати поверстано и иннихъ у силку заслано — усѣхъ що до единого витрачено. Такій гнѣвъ билъ на ихъ царский, же килкомъ самъ голови постиналъ. А з дворовъ боярскихъ кабелнихъ слугъ у салдати побрано, и из маетностей монастирскихъ и боярскихъ з человѣка двадцяти пяти салдата виставливано, за всѣмъ нарядомъ, оружемъ, харчу и одежею.
- ↑ Здѣсь въ сп. Искрицкаго, кажется, пропускъ.
Року 1699-го. Турки с великимъ государемъ царемъ Петромъ Алексѣевичемъ на тридцять, а с цесаремъ и королемъ полскимъ на двадцять лѣтъ примирилися (Тоже); и Камянець Подольскій королевѣ полкому Турчинъ сентября въ 13 день отдалъ в прежное владѣніе.
Того жъ року на Москви чинъ стрѣлецкій оставлено за ихъ бунты — однихъ витраченно, вивѣшано, а лѣпшихъ в салдати поверстано, а инихъ у силку зослано, — и такій гнѣвъ былъ на ихъ царскій, же килкомъ самъ голови постиналъ; а з дворовъ боярскихъ кабелнихъ слугъ у салдати побранно і из маетностей монастирскихъ боярскихъ з двадцяти пяти салдата виставливанно зо всѣмъ нарядомъ, оружемъ, харчею и одежею.
„Того жъ року войска козацкіе покоя ради никуда не ходилы, но в домѣхъ пробували, на войну же з шведомъ толко заводилися“. (Послѣдняя замѣтка тоже взята изъ „Кр. Оп. Мал.“)
