Сторінка:Липинський В. Україна на переломі 1657-1659. Замітки до історії українського державного будівництва в XVII – ім столітті (1954).djvu/224

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


- 223 -

ної віри великих княжат руських, для марности того мізерного світу одступаючи“. Слова ці, взяті з листа Митрополита Ісаї Копинського, в р. 1631 до князя Яреми Вишневецького писаного, повторюються на ріжні лади в дійшовших до нас виразах думок і почуваннь шляхти оцих північно-західних „руських земель“ і вповні її тогочасним настроям, її тогочасній ідеольоґії відповідають...

Оцей аристократичний, консервативний характер місцевої „Руси“ засадничо одріжняє північно-західні окраїнні землі старої Київської держави від її центру, де Русь по руїні свого державного життя покозачилась, отатарщилась та зварваризувалась і де, новоповставші завдяки новій кольонізації степів, пишні двори польських, або вже зовсім спольщених маґнатів імпонують степовим простакам своєю новою польською культурою та цивілізацією, розпалюючи в них одночасно страшну зненависть соціяльну та заздрість до розкошів і багацтва.

Тут, в ціх північно-західних окраїнах, де стара аристократична державно-національна традиція „руська“ задержалась, де убога земля не дає змоги розгулятись всякому хамству з його необмеженими апетитами — Польща не імпонує нікому. Боротьба за віру, за націю — тут це боротьба старої, „руської“ культури з новою культурою польською, а не боротьба підданих з панами, не боротьба півдиких степових уходників з розбещеними „кресовими королевятами“. При чім стара „руська“ культура має тут ва собою симпатії навіть зверху спольщених і в більшости вже католицьких місцевих аристократичних елєментів тому, що це культура консерватизму, культура традиції, культура предків і культура землі.

Ще-ж бо всі добре памятають, що тутешнім пинським князем був Олександер Нос, який разом з волинським князем Дашком Острожським кров свою в оборону Руси двісті літ тому назад (в початках ХV-го століття) проливали, стоючи твердо при „руськім князі“ Свідригайлі проти прихильних до Польщи і ворожих до Руси князів Витовта і Ягайла. Що з Полісся тутешнього родом були князі Іван і Олександер Чарторийські, які у Вербну Неділю 1440 р, „за волею всіх панів і князів“ руських, Великого Князя Жиґимонта убили в помсту за погром, який цей князь вчинив пять літ перед тим Свідригайлові і всій Руси князівській в битві над рікою Святою. Що князь Пинський Юрій тодіж таки разом з иншими князями і землянами пинськими силою