вінціональна назва козацької території — воєводств Київського, Чернигівського і Брацлавського — стає назвою національної території і назвою нації. З того часу терміни „Україна“ і „український“, що власне тільки цю землю козацьку зразу означали, починають витісняти старі терміни „Русь“ і „руський“, їх національне значіння собою заміняючи…
І як поняття шляхецької Річипосполитої стало синонімом польської держави, так поняття козацького Війска Запорожського стало за Хмельницького синонімом новоповсталої держави української.
„Що це єсть Річпосполита? І ми теж Річпосполита!“ — Так казали польським комісарам ще в початку повстання представники козацькі, цим державну рівновартість козацтва супроти шляхти підкреслюючи[1]. Що-ж допіру, коли взяти пізніщі часи. Вся внутрішня політика Гетьмана мала на меті оце становище козаччини, як державно-творчої верстви закріпити і, звязавши міцно з Військом Запорожським инші верстви українські, на шаблі та силі козацькій націю та державу українську збудувати.
Зборівська Умова 1649 року, як перша спроба політичного оформленя нового стану України, дає нам змогу пізнати ті суспільні верстви, що стали викристалізовуватись з первістного хаосу великої революції 1648 р.
Отже перш за все замість шоститисячної „реєстрової“ козацької міліції — в яку перед повстанням була урядом Річпосполитої обернена українська козаччина, позбавлена до того власної старшини і всіх своїх прав самоурядування — бачимо велике сорокатисячне Військо Запорожське з власним Гетьманом, власною старшиною й усею своєю старою військовою орґанізацією. Замість маленької території — староства Черкаського, Корсунського й Чигринського — де перед повстанням тільки й вільно було жити тій шеститисячній реєстровій міліції — тепер зайняло Військо Запорожське всю тодішню Україну: воєводства Київське, Чернигівське і Брацлавське. Упали маґнати, давніщі володарі України, повстало Військо Запорожське й Україною заволоділо. Ось найважніщий факт, який знайшов вираз в пунктах Зборівскої Умови.
Відокремленя того Війська від селянських мас і амністія для шляхти православної й католицкої, що з тим Військом „вязалася“, показує які це верстви спричинилися до такого надзвичайного зросту верстви
- ↑ Michаłowski: Księga pamiętnicza, ст. 238.
