11
biae Bosniae, Ragus, Fr. Miklosich. Vindob. 1858 не тяжко знайти: Исоукръсть, Исоукрьстовъ. Пишеся Исоусъ також в памятниках: „Полноє собраніє русскихъ лѣтописей 1. Санктпет. 1846. — Homiliae variorum, cod. membr. saec. XIII. Ant. de Mihanović v. cloz III. 5, (Denkschriften der kais. Akademie der Wissenschaften. 10. 197.) — Cyrillus Turovensis, homiliae, cod. saec. XIII. russ. bibliothecae petropolitanae. — Востоковъ, Историческіи чтенія о языкѣ и словесности. 1854. 1855. Санктп 139. 153.
Наведені памятники нехай послужать вп. референтові в доказ, що 700 літ відлічивши писали люде тямущі Исусъ, саме так Єрусалимъ не зазираючи дуже за грецькими оригіналами, а зважаючи більш на домашній виговір Нехай зволить вп. референт заглянути и до катехизму О. Селецького, то и там знайде „Исус“, а з початку книжочки: „Сей катехизисъ не содержить въ собѣ нѣчого, що бы оученю св. церкви римсько-католицькои противилося“, и підпис самого Архіепископа, в котрого имени кидає на мене анатему. Та не конець тому. Періодична газетка „Сіон,“ редагована в. в. Др. Сил. Сембратовичем и Др. Пелешом, ясним доказом, що тая секта староверчеська вже далеке коріннье у нас пустила, бо там читаєм „Исус“ а не як би тоє повинно бути по греч. оригіналі. Чи ту „каноническе право“ безсильне?!
Дальше знов болото в рефераті. Не станемо бристи; переступім, и так прийдем до нових учених пописів шановного референта.
„Хлѣбъ насущный ложно переводиться словомъ щоденний“ — Загляньмо в переводи других народів и в пояснення, подані людьми вельми ученими.
I. Вульгата, переклад одобрений католицькою Церквою, переводить: Panem nostrum supersubstantialem da nobis hodie.
Що значить supersubstantilis panis, довідаємось, розгорнувши діло найславніщого ексегити: Cornelii Cornelii a Lapide Commentarii in quatuor Evangelia. Tomus I. A 1735. Ст. 162.
Graece est ἐπιούσιον (quae vox alibi non reperitur, quam hic et Luc. XI. 3) quod primo Angelus Caninius lib. de Nomin. Hebraicis novi Test. vertit crastinum, nam ἐπιούσα ἡμέρα dicitur sequens vel crastina dies, q. d. Sicut in Parasceve, sive feria sexta, Hebraei in deserto colligebant manna pro Sabbato, quo quiescendum erat; ita tu Domine da nobis hodie panem in crastinum:
