сил її, пятнуємо з обуреннєм факт віддання актом з дати: Варшава 2. грудня 1919. західно-українських земель у польську неволю правительством Директорії, яке своїми большевицькими наклонами і терором супроти творчих сил народу виявило повну політичну нездарність і шкідливість, — та наслідком сього виступаємо зі складу Обєднаної Делєґації.
Прошу Вас, Високоповажаний Пане Президент, приняти запевненнє глибокої до Вас пошани.
Д-р Василь Панейко.“
Швидко після сього перестала істнувати в дотеперішній формі й сама Делєґація Української Народньої Республики, в якій від призначення Тишкевича ніяк не могли наладитися відносини між новим президентом і членами. Сю справу правительство Петлюри полагодило так, що уповажнило Тишкевича перевести по своїй волі реорґанізацію Делєґації. Наслідком сього при кінці грудня 1919. всі члени Делєґації уступили і остав тільки Тишкевич з підчиненими собі урядовцями.
Першим урядовим виступом Делєґації Укрїнської Народньої Республики перед Мировою Конференцією в справі Галичини була згадана вже нота з 25. лютого 1919., яка повідомяла про акт з'єдинення українських земель з 3. січня 1919., протестувала як проти польського наїзду на Східну Галичину так проти заняття української части Буковини Румунією і домагалася від Мирової Конференції заряджень для охорони української державної території.
Далі треба зазначити ноту Панейка до Вільзона, вислану з Берна з приводу рішення комісії Бертелємі, і відповідь секретаря Вільзона з 17. марта 1919.
Наступило рішеннє Найвисшої Ради з 19. марта 1919. і безуспішні заходи правительства Західної Области УНР заключити на основі того рішення завішеннє оружя з Поляками, які всі предложення української сторони відкидали.
З сього приводу Делєґація УНР звернулася до Мирової Конференції з нотою з 7. цвітня 1919. Зазначивши, що Поляки відкинули предложеннє завішення оружя, зроблене Українцями на переговорах в Хирові на основі рішення Найвисшої Ради з 19. марта, і нельояльно ведуть далі бої, які їм принесли де-які успіхи, нота домагається, щоби ся нельояльність польської сторони не принесла їй користи та щоби завішеннє оружя було заключено на основі лінії фронту з 21. марта, се-бто на основі стану, в якім знаходився фронт в хвилі одержання рішення Найвисшої Ради[1].
Рівночасно робила Делєґація заходи, щоби Найвисша Рада заставила Поляків спинити бої. Про вислід тих заходів сповіщала Державний Секретаріят радіодепеша Панейка з 19. цвітня 1919.
- ↑ Див. публікацію „Notes…“
