і з початком 1890-их рр., коли заносилося на конфлікт між Австрією й Німеччиною з одного і Росією з другого боку, підкріпила сю думку головно стаття німецького фільософа Гартмана, за яким мав стояти Бісмарк, про потребу розбиття Росії й утворення української держави[1]. Одначе ширших кругів на Україні ся думка не захопила.
Драгоманів, критикуючи в 1890-их рр. ті українські круги по обох боках кордону, які надіялися на сепаратизм і поміч Австрії, вказував на слабість ідеї сепаратизму на Великій Україні і на трудність здійснення її та остерігав перед прибільшеними надіями на побіду Австрії над Росією[2]. В 1891. р. він писав:
„Сподіватися, щоб навіть велика коаліція европейська, — в котрій в усякім разі не буде Франції, а може й Анґлії, — могла відірвати від Росії всі українські землі по Дін і Кубань, може тільки божевільна або дитинська фантазія. Увесь поділ Росії, який можна припустити, може обійтися на тому, що від Росії відірвуть Царство Польське, Бесарабію та яку блидочку землі на Волині й Поділю. Так тоді власне національність Українців заплатить кошти сього поділу, бо в Бесарабії подністрових Українців віддадуть на румунізацію, а коли Царство Польське злучать з Галичиною і назвуть цілий край Королівством Польським, то Поляки стануть там у такій більшости проти Українців, що Українцям ще важче буде встоювати за себе ніж тепер. Блидочка Волини й Поділя не змінить пропорції“[3].
Після того, як російську революцію 1905.–7. рр. перемогла реакція, і рівночасно зростаюче напруженнє між обома европейськими коаліціями[4] грозило кождої хвилі воєнним вибухом, думка визволення й усамостійнення України через побіду центральних держав над Росією почала знов займати уми українського громадянства в Австрії. Прихилялися до сеї думки також одиниці й гуртки між українським громадянством в Росії.
При кінці 1912. р., коли грозив воєнний конфлікт, всі українські партії Галичини и Буковини в заяві з 7. грудня 1912. р. зазначили, що в конфлікті між Австро-Угорщиною й Росією інтереси українського народу згідні з інтересами Австро-Уюрщини. На з'їзді українського студенства в літі 1913. р., в якім взяли участь делєґати з обох боків кордону, принято резолюцію про потребу використання воєнного конфлікту для визволення й усамостійнення України.
Світова війна виставила істнуваннє Австро-Угорщини на пробу, якої вона ідеольоґічно вже на самім початку не видержала. Тільки два народи, які угодою 1867. р. витворили дуалістичну форму монархії і поділили в ній пануваннє між себе, — Німці в Австрії, Мадяри
- ↑ Журнал „Gegewart“ XII, 1887. і I, 1888.
- ↑ „Неполітічна політика“, „Чудацьскі думки про українську національну справу“, „Листи на Наддніпрянську Україну“.
- ↑ „Неполітична політика“, ряд статей в „Народі“ з 1890. і 1891. рр.
- ↑ З одного боку потрійний союз: Німеччина, Австро-Угорщина й Італія, з другого — потрійне порозуміннє: Росія, Франція й Анґлія.
