Про се рішеннє, приняте на засіданню Найвисшої Ради 22. грудня 1919., повідомив президент Найвисшої Ради Клємансо, тодішній француський президент міністрів, француську палату послів на засіданню 23. грудня 1919.
Вказавши на те, що мирова конференція, маючи вирішати трудні справи, нераз приймала рішення, які опісля треба було змінити, Клємансо сказав, що до таких рішень належить також рішеннє про Східну Галичину. Се рішеннє викликало в Польщі невдоволеннє, що правда, не з Франції, але з антанти. В сам день від'їзду Клємансо до Льондона був у нього польський міністр закордонних справ Патек, який просив його старатися, щоб Найвисша Рада змінила своє рішеннє про Східну Галичину в дусі польських бажань. Клємансо обіцяв се зробити.
„Я — говорив Клємансо далі — поїхав до Льондона. Лойда Джорджь вважає де-кто ворогом Поляків. Ніщо не є дальше від правди. Він приятела Поляків, але він признає, що в Східній Галичині є багато Українців, і думає, що їх треба забезпечити. Ми довго дискутували. Та в день мого від'їзду я осягнув полагодженнє сеї справи, яка може видається малою, але є дуже важна, щоби кругом границь, які ми означили для Німеччини, установити точки опертя, потрібні для нашого супокою. Я був щасливий, що в останній хвилі Лойд Джордж мені сказав: ‚Я годжуся на Ваше предложеннє, можете предложити його конференції‘. Я вернув на конференцію. Я предложив текст, але не хотів, щоб він був ухвалений, не бувши перед тим післаний до Льондона. Лойд Джордж, на мою велику радість, відповів мені, присилаючи текст, ще ліпший від мого. Сей текст ухвалено вчера. Рішено, що артикул, яким Східну Галичину віддано Польщі титулом мандату, має бути ‚тимчасово завішений‘ (‚provisoirement suspendu‘) — се слова Лойда Джорджа, він їх сам написав — і пізнійше порішений.“
Через те, що проєкт статута для Східної Галичини Найвисша Рада рішила завісити, міжнародньо-правне положеннє Галичини остало надалі таке, як се виходить з рішення Найвисшої Ради з 25. червня 1919.
