й делікатности ніж доси, коли кожде з обох правительств мало свою територію.
Хто були оба правительства і на які громадські ґрупи вони опиралися?
Галицьке правительство представляв Уповновласнений Диктатор д-р Евген Петрушевич, при якім з функціями ради міністрів, одначе без самостійности і відповідальности ради міністрів, а тільки як орґан дорадний і виконуючий рішення Диктатора, була Рада головноуповажнених Диктатора.
Диктатура опиралася на трудову (перед тим національно-демократичну) партію, яка в даних обставинах була за Диктатуру безумовно, і на радикальну партію, яка підпирала Диктатуру, не бачучи змоги в даних обставинах заступити її кориснійшою формою влади. Рішучими противниками як Диктатури так і всякого окремого галицького правительства була соціяльно-демократична партія „Селянсько-Робітничий Союз“. Значить, поділ партійних ґруп був такий, як на останній сесії Української Національної Ради. Ріжниця була тільки в тім, що тут не було Української Національної Ради, тільки представники партійних ґруп, і не було народньої маси, до якої могли би відкликатися чи партії через партійні з'їзди чи правительство і партії через вибори. Противенства між сими обома ґрупами, які вже були ярко зарисувалися на останній сесії Української Національної Ради, в Камянці що-раз більше загострювалися. Міжпартійні наради, які відбувалися кілька разів у Камянці для усунення противенств і винайдення спільної плятформи, до нічого не довели.
Директорія після уступлення Винниченка складалася з Петлюри, Швеця, Макаренка, Андрієвського й Петрушевича, Після державного замаху отамана Оскілка, в який була замішана партія самостійників, Андрієвський уступив; Швець і Макаренко ставали що-раз більше декоративними фігурами, з якими Петлюра не числився; Петрушевич в тім часі, як його проголошено Диктатором, через непорозуміння з Петлюрою виступив з Директорії. Таким чином Директорію в тім часі творив уже властиво один Петлюра.
Зокрема що до Петрушевича Директорія повідомила його, що його уступлення не приймає до відомости. Наслідком сього остало невиясненим, чи він є членом Директорії чи ні. Відповідно до політичної потреби раз говорилося, що він є членом Директорії, другий раз, що — ні. В дійсности до участи в праці Директорії його не запрошувано[1].
Правительство Директорії складалося з представників української соціяльно-демократичної робітничої партії і партії українських соціялістів-революціонерів. Перевагу в Раді Міністрів мали соціяльні демократи і прем'єром був спершу соц.-дем. Мартос, опісля соц.-дем. Мазепа. Представники названих партій у Раді Міністрів були залежні від Центральних Комітетів своїх партій. З українських соціяльних демократів Західної Области УНР входили в склад Ради Міністрів:
- ↑ Рік на Великій Україні, стор. 208–9.
