Сторінка:Лозинський М. Галичина в рр. 1918-1920 (1922).djvu/192

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 192 —

Так закінчилася перша стадія переговорів Начальної Команди Галицької Армії з Денікіном.

Що до форми, треба ствердити, що генерал Тарнарський розпочав їх на власну руку і весь час держав їх у тайні; на скільки можна ствердити на основі матеріялів, на яких опирається ся праця, про факт ведення переговорів не знали ані учасники наради в Винниці 28. жовтня ані учасники наради в Жмеринці 4. падолиста.

Що до змісту, то предложеннє, зроблене ґен. Слащову отаманом Лисняком від імени Начальної Команди Галицької Армії, не підходило ані під поняттє завішення оружя ані перемиря між двома самостійними арміями, тільки містило проєкт переходу галицької армії, при збереженню певної автономії, до добровольчеської армії для дальшої спільної акції під загальною командою добровольчеської армії.

Тепер перейдемо до наради в Жмеринці 4. падолиста. Взяли в ній участь члени Директорії УНР Головний Отаман Петлюра і Макаренко, премєр Ради Народніх Міністрів УНР Мазепа, Начальний Командант Придніпрянської Армії отаман Сальський, Диктатор Західної Области УНР Петрушевич, Начальник Війскової Канцелярії Диктатора підполковник Долєжаль, представники всіх ґруп придніпрянської армії (сюди зачислявся також корпус Січових Стрільців під командою отамана Коновальця) і представники галицької армії (Начальної Команди, Команди етапу, галицьких корпусів і Українських Січових Стрільців), Начальну Команду Галицької Армії представляли: отаман д-р Степан Шухевич, отаман Омелян Лисняк, отаман ґенерального штабу Альфонс Ерлє і четар Дмитро Паліїв. Сам ґен. Тарнавський не взяв у нараді участи.

Хід наради в Жмеринці був такий:

Найперше представники придніпрянської й галицької армії складали звідомлення про стан армії. Сей стан характеризувала заява отамана Сальського, що „війна властиво скінчилася“ та що тепер діло правительства шукати виходу.

Після сього Диктатор мав окрему нараду з представниками галицької армії.

Підчас сеї наради одержав він від ґен. Тарнавського телєґраму з заявою, що коли нарада в Жмеринці не прийме дефінітивного рішення, Начальна Команда буде примушена повести акцію на власну руку. Одержавши сю заяву, Диктатор сказав, що витягне з неї що до ґен. Тарнавського і шефу штабу полк. Шаманека як найширші консеквенції.

Вернувши до Камянця, Диктатор приказом з 5. падолиста усунув ґен. Тарнавського і полк. Шаманека в їх станови і призначив начальним командантом ґенерала-четаря Микитку і шефом штабу ґенерала-четаря Ціріца. Сей приказ наспів до Винниці 6  падолиста у вечері.

Закінчила нараду в Жмеринці конференція між Головним Отаманом і Диктатором. На ній Головний Отаман принціпіяльно згодився на веденнє переговорів від імени цілої української армії з Денікіном, з тим, щоб почати їх тільки через два дні, бо посол Мацієвич з Букарешту повідомляв, що має приїхати місія антанти для посередництва