повторяється, що переговори вести можна тільки для обох армій разом і для них разом може бути заключене перемирє.“
Коли одначе добровольчеська команда далі стояла при своїм, Начальна Команда Галицької Армії на припорученнє Диктатури[1] рішилася вести переговори тільки для галицької армії.
Зрештою в Камянці довершувався повний розпад і 15. падолиста і Головний Отаман і Диктатор евакували свою дотеперішню столицю. Диктатор виїхзв через Румунію до Відня і галицька армія, заключуючи договір в Одесі, не мала вже звязку з своїм правительством.
Сей договір заключено 17. падолиста. Його текст звучить:
Одеса 4./17. падолиста 1919.
Представники від Добровольчеської Армії: полковники ґенерального штабу Даровський, Коновалов, Саборський; від Галицької Армії: отаман ґенерального штабу Ціммерман, сотник Турчин і поручник д-р Давид.
Повновласти представників Добровольчеської Армії стверджує особисто командуючий війском Новоросії ґен.-лєйтн. Шілінґ, а повновласти галицьких представників являються видними з предложених ними телєґрам команданта Галицької Армії чч. 6828 і 7802.
Провід обняв як найстарший ступнем полк. ґен. шт. Даровський.
Постановлено:
1. Галицька Армія переходить в повнім складі разом з тиловими установами, складами і движимим залізнодорожним матеріялом на сторону російської Добровольчеської Армії і входить у повне розпорядженнє Головнокомандуючого військом Новоросійської Области.
2. Галицька Армія задержує свою орґанізацію, командний збір, мову, устави й ціле війскове майно. Частини мають істнувати в складі не менше 75% своїх штатних складів по штатам Галицької Армії, які обовязують по 4./17. падолиста 1919.
Корпус Коновальця не вважається галицькою частиною.
3. Російська Добровольчеська Команда допоможе Галицькій Армії в доповненню її рядів уроженцями Галичини, що знаходяться як у чужих державах так і на території Росії.
4. При висших штабах, як також установах і всіх самостійних частинах Галицької Армії будуть приділені російські старшини, лікарі й урядовці після вибору Добровольчеською Командою для звязку і вирішення на місци виринаючих питань.
5. Політичних питань про взаїмні відносини галицького правительства до правительства Добровольчеської Армії, як також про будучу долю Галичини, не розгладається й полишається до вирішення на політичних переговорах. Аж до вирішення сих питань в постою ґенерала Денікіна задержує Диктатор Галичини право кермування й контролі внутрішнього життя Галицької Армії.
6. Галицька Армія не буде воювати проти Армії Петлюри, яка знаходиться на фронті.
7. Галицька Армія зосередиться не пізнійше 17./30. падолиста 1919. в районі Козятин—Винниця—Ілинці—Оратово—Погребище.
8. Для забезпечення сеї концентрації Галицька Армія займає негайно та держить район Бердичева.
9. Штаб Галицької Армії переходить найпізнійше до 17./30. падолиста 1919. до Уманя.
10. Всі тилові війскові установи, етап, склади і ин. пересувається постепенно і розташовується на лінії Христинівка—Ольгопіль—Вознесенськ—Миколаїв.- ↑ Се виразно стверджує Осип Левицький, Галицька Армія на Великій Україні, стор. 161.
