що федерація Росії підпиратиме не ослабленнє, але скріпленнє могучости і повний розвиток всіх місцевих сил Великої Росії.
- а) Приймаючи конституанту цілої Росії і постійний репрезентаційний орґан, зложені з представників народностий і автономних провінцій, Комітет обороняє право України мати місцевий сойм.
- б) Місцева адміністрація ведена місцевим міністерством.
- в) Єдина армія, фльота, політика внутрішня, фінансова народня, сцентралізована й ведена орґанами цілої Росії.
- г) Знесеннє всякої митової системи, яка розділяла би федеративні провінції російської держави.
3) Повна рівність всіх народностий, які населяють Україну.
4) Урядова мова в цілій державі російська; для внутрішніх відносин, для судів і для шкіл на Україні російська мова має ті самі права, що українська.
5) Вся земля селянам. Признаннє довершеного факту підчас аґрарної революції і законодавство про означеннє і поділ землі між селян. Збереженнє принціпів індивідуальної власности (хутори) з означеннєм максімум земельної власності.
6) Комітет бачить запоруку мира в Східній Европі і єдиний спосіб, щоб уникнути її збольшевичення, в солідарній політиці всіх Славян.
Зі славянського становища ґерманізація України є небезпекою, усуненою тепер, яка одначе на будуче не втратила свого небезпечного характеру.
7) Боротба проти большевизму, так само, як проти сепаратизму, які є рухами деструктивними і протисуспільними.“Ся програма ясно говорить, як Комітет розуміє „федерацію“ України з Росією. Одним словом: „Единая, федеративная т. е. усовершенствованная недѣлимая Россія!“[1]
Зараз після заложення Комітету окрема делєґація в складі Моркотуна, Панейка і Томашівського явилася на засітанню російського т. зв. „Совѣщанія федеративныхъ правительствъ“, щоб потифікувати йому заложеннє Комітету і просити о протекторат. Після зложення заяви делєґації, Савінков від імени „Совѣщанія“ дякував їй за те, що вона „в кінці стала на певний політичний шлях і надалі піде поруч з Росіянами в боротьбі зі зрадниками вітчини — сепаратистами“[2].
Яке значіннє для російських протекторів „Українського Національного Комітету“ мала участь членів галицької делєгації в Комітеті, видно з голосів російської преси.
І так „Cause Commune“ (ч. 78 з 10. січня 1920.) писала, що заложеннє Комітету є „наслідком переходу галицьких частин до Денікіна“.
„Россія“[3] ось як оцінила перехід галицької армії до Денікіна і участь членів галицької делєґації в „Українській Національнім Комітеті“:
- ↑ Такою фразою схарактеризував значіннє федеративности для відбудови Росії в передреволюційних границях париський російський щоденний часопис „Россія“, один з горячих протекторів „Українського Національного Комітету“.
- ↑ Висшезгадана стаття в „Українській Трибуні“.
- ↑ Ч. 27 з 21. січня 1920., стаття „Голосъ Галичанина“, автор О. М., мабуть Осип Марков.
- ↑ Себ-то розділ на Українців, які хотіли з'єдинення Галичини з самостійною українською державою, і москвофілів, які хотіли з'єдинення Галичини з Росією в нередреволюційних границях.
