Ще важче, майже неможливо, було дістатися до Західної Европи. В кінці Поляки, при першій нагоді, були-б як кровожадні собаки кинулися на Українців при першім об'яві невдоволеня з Австрії, щоб під маскою оборони австрійських державних інтересів ослабити свого ворога. Все те треба мати на увазі, оцінюючи політику Української Парляментарної Репрезентації.
Та все таки та політика, особливо останніх кілька місяців перед розпадом Австро-Угорщини, могла і повинна була бути инакша, а саме — як уже зазначено — шукати як у внутрішній так і в міжнародній політиці звязків з тими, хто буде рішати про розділ спадщини Австро-Угорщини, і рівночасно приготовляти сили, які в слушний час могли би взяти власть в українській Галичині й обороняти її перед польськиии претенсіями.
В вересні 1918. почався воєнний розгром центральних держав.
Перший упав болгарський фронт і Болгарія підписала 29. вересня 1918. подиктоване їй державами антанти перемирє.
Протягом жовтня 1918. воєнний розгром центральних держав довершився. Рівночасно довершився розпад Австро-Угорщини, яка 1. падолиста 1918. вже не істнувала.
Австро-Угорщина звернулася циркулярною нотою з 14. вересня 1918. до президента Вільзона з предложеннями мира. За нею пішла Німеччина. Обі вони заявляли готовість заключити мир на основі відомих заяв Вільзона про основи світового мира. Найважнійшою з сих заяв було 14 точок Вільзона з 8. січня, потім 4 точки з 12. лютого, в кінці 5 точок з 27. вересня 1918.
В 14 точках відносилися безпосередно до Австро-Угорщини отсі точки:
„9. Поправа границь Італії має перевестися до очевидно виразних національних ліній.
10. Народам Австро-Угорщини, яких місце в зборі народів бажаємо бачити охороненим і забезпеченим, має бути дана змога автономічного розвитку.
13. Треба утворити незалежну польську державу, яка мусить містити в собі области, заселені без сумніву польським населеннєм…“
Австрійське правительство, під проводом президента міністрів Гусарека, думало погодити істнуваннє Австро-Угорщини з тими точками таким способом, щоб утворити коаліційне правительство з усіх національних ґруп, які через своїх представників у правительстві заявляться за дальшим істнуваннєм Австро-Угорщини. Сей плян Гусарека розтягався тільки на Австрію; Угорщина ще мала сказати своє слово.
Зокрема Польщу думав Гусарек приєднати тим, щоби з'єдинені польські землі утворили державу, злучену реальною унією з Австро--
