Се очевидно не перешкодило кричати Полякам на весь світ про українські варварства і відплачувати українську людяність найстрашнійшими знущаннями над українським населеннєм.
Рівночасно з боями велися весь час польсько-українські переговори.
Таки 1. падолиста 1918. вечером зголосилася до Української Національної Ради польська депутація, яку Рада зараз приняла. В салі засідань Ради в будинку Ставропігії явилися краєвий маршалок Нєзабітовський, члени Краєвого Виділу Домбський і ґр. Козєбродзький і радник Краєвого Виділу Савчинський.
Нєзабітовський заявив, що він і його товариші пришли до нас, щоби шукати шляху до якогось бодай тимчасового порозуміння, — заки спір між обома народами рішать ті, що рішають про долю світа, себ-то побідні держави антанти, — і таким способом уникнути дальшого проливу крови, який уже розпочали де-які „шалені голови“.
„Шалені голови“ — відносилося до польських повстанців.
На сю заяву Нєзабітовського відповів заступник голови галицької делєґації Української Національної Ради Іван Кивелюк, вказуючи на те, що помиреннє з Поляками можливе тільки на тій основі, що Поляки признають українську державну владу. Про поворот до вчерашнього дня нема мови.
Далі промовляли инші члени польської депутації, яким знов відповідали члени Української Національної Ради.
З заяв польських промовців виходило, що вони також не думають про поворот до вчерашнього дня. Шлях до порозуміння при добрій волі дасться знайти. „Ми вже маємо проєкт відозви до польського населення“, — заявив Домбський, вказуючи на папір в кишени.
Стало на тім, що на другий день обі сторони зійдуться в соймовім будинку для дальших переговорів.
2. падолиста перед полуднем явилося в соймі з обох сторін багато осіб. З Українців, під проводом голови галицької делєґації Української Національної Ради, д-ра Костя Левицького, були: д-р Лев Ганкевич, д-р Михайло Лозинський, д-р Роман Перфецький, д-р Льонґин Цегельський, на короткий час явився також митрополит Шептицький. З Поляків крім членів учерашньої депутації прийшли всеполяки д-р Адам, д-р Сталь і проф. Хлямгач, демократи д-р Стеслович і д-р Шляйхер.
На самім початку стало видно, що Нєзабітовський і тов. усунулися в тінь. Так само не було мови про їх вчерашню примиримість. Адам, Сталь і Хлямтач, які висунулися на перше місце, заявили в своїх промовах, що вони не мають права говорити в імени галицьких Поляків, бо се належить до польського правительства в Варшаві. Вони могли би що найбільше приступити до утворення тимчасової комісії, зложеної з Поляків і Українців, яка тимчасово управляла би цілою Галичиною замість дотеперішнього австрійського намісництва.
Сю плятформу Українці відкинули, стоячи на становищі державної самостійности Східної Галичини.
Тоді Поляки передложили, щоби питаннє державности Східної Галичини оставити на боці, а взятися поки-що до умиротворення
