українських умов Поляками не було, а дальше йти в уступках супроти Поляків Рада державних секретарів не могла.
Поляки також були певні, що переговори розібються. В сій хвилі вони самі хотіли сього. Як показалося опісля, вони вже мали запевнену підмогу польського війска з Польщі і предложили 3-денне завішеннє оружя тільки на те, щоб, заки та підмога надійде, не проливати даром крови своїх львівських частий.
Маючи певність, що після зірвання переговорів вони здобудуть Львів, рішили вони відбути акт зірвання з певною парадою, в присутности делєґата антанти, перед яким скинули би вину на Українців. Отже предложили, щоб на засіданню 20. падолиста був присутний Віллєм, на що Українці згодилися.
Засіданнє розпочалося моєю заявою, що Рада державних секретарів не може приняти умов, предложених Поляками, зате готова заключити перемирє на отсих умовах (тут я відчитав українські умови).
На сю заяву відповів Хлямтач широко закроєною політичною промовою, призначеною в першій мірі для Віллєма, який розумів польську й московську мову і також говорив сяк-так по московськи. Хлямтач найбільший натиск клав на те, що Польща на сході заступає і боронить ідеали антанти та що Поляки своїми умовами дають такий доказ миролюбивости, що можуть з чистою совістю вдатися на суд присутного делєґата антанти. Після умиротворення Львова Поляки мали готовий плян умиротворення цілого краю. Та хоч умиротвореннє Львова з вини Українців не може бути осягнене, польська сторона відчитає свій плян умиротворення краю, щоб перед делєґатом антанти дати доказ своєї миролюбивости.
Сей польський проект польсько-українського перемиря для цілого краю відчитав Дубанович. Було се розробленнє предложеного Хлямтачем на нараді 2. падолиста проєкту утворення польсько-української комісії для управи краєм до часу рішення мирової конференції.
Очевидно, що польська адміністрація слухала би не сеї комісії, тільки польського правительства в Варшаві. В найліпшім разі комісія була би маріонеткою без власти. Та в дійсности комісія мала бути тільки способом, щоб заманити Українців зліквідувати українську державну владу, після чого прийшла би ліквідація самої комісії і перехід Галичини під владу польського правительства.
Після моєї відповіди на політичні виводи Хлямтача і ще кількох польських і українських промов забрав голос Віллєм, який промовляв почасти по російськи, почасти по француськи. Промовляв як суддя, який в імени антанти видає присуд в користь Польщі. Між ин. зазначив, що Польщу антанта визнала, а України не визнала і не визнає. Тон його промови був такий провокаційний, що я йому перервав і звернув його увагу, що він забувається і виходить по-за межі ролі, в якій він бере участь в засіданню.
Засіданнє скінчилося ствердженнєм, що сторони не прийшли до порозуміння.
Вночи з 20. на 21. падолиста прийшло від Поляків нове предложеннє переговорів, яке підписав ґр. Скарбк в імени Польської
