Ліквідаційної Комісії. Українці відповіли, що готові почати переговори. Одначе замість нових переговорів наступили рішаючі воєнні події. Взагалі якийі змисл мало те предложеннє ґр. Скарбка в хвилі, коли Поляки готовилися здобути Львів, годі знати.
21. падолиста рано закінчилося завішеннє оружя й почалися знов бої. Аж тепер українська команда відчула, що має діло не з самими львівськими повстанцями, тільки з дуже переважаючими польськими силами, які грозять українському війску окруженнєм і замкненнєм у Львові. З огляду на се українська команда рішила як найшвидше евакуувати Львів.
В таких обставинах евакуація не могла ні з політичного ні з війскового боку відбутися як слід.
З політичного боку — не переведено плянового вибору осіб, які повинні вийти зі Львова для дальшої праці в будуванню держави.
З війскового боку — оставлено багато всякого державного майна, між ин. поживи, яку, коли-б і не можна було її вивести, ліпше було роздати між українське населеннє ніж оставляти Полякам.
Се була помилка української команди, що вона не зорієнтувалася, що на поміч польським повстанцям надходять такі сили, перед якими українські оборонці Львова не вдержаться, і не перевела заздалегідь розумної евакуації.
Вночи з 21. на 22. падолиста українське війско вийшло зі Львова в східнім і північнім напрямі. З ним вийшла зі Львова часть членів Української Національної Ради і майже всі члени Державного Секретаріяту[1].
22. падолиста рано польське війско заняло Львів і почало погроми українських товариств і жидівських вулиць.
Жидівські погроми були карою за те, що Жиди — крім спольщеної части інтеліґенції — зберігали невтральність у польсько-українській боротьбі за Львів, утворивши власні війскові части для охорони жидівської части міста перед обома воюючими сторонами. Українці віднеслися до сього жидівського становища прихильно. Зате Поляки вважали його ворожим актом супроти польських інтересів і відплатили за се Жидам 3-денними погромами.
Так закінчився львівський період будування української держави в Галичині.
Рішучість, з якою занято Львів, не була на жаль прикметою дальшої діяльности національно-демократичних відповідальних кругів. Вирісши в лєґальній політичній боротьбі з Поляками, вони не освідомили собі, що тепер місце політичної боротьби займає
- ↑ Евакуацію переводжено „австрійською методою“, держачи все в тайні. Хто припадково довідався, як справа стоїть, той старався винестися зі Львова. Через те де-хто остав проти своєї волі і з великою небезпекою для себе. До сих належав і я. Того дня я був недужий і не міг вийти з хати. Всі мої заходи довідатися, як справа стоїть, були безуспішні. Ніхто не подумав, щоб повідомити мене й вивезти зі Львова. Наслідком сього я чотири місяці мусів ховатися перед арештуваннєм.
