Арт. 9. На тих самих землях, підчас сього перемиря, не буде давана концесія на право експльоатації на нафтових теренях, по-за приватною власністю.
Арт. 10. З застереженнєм, що нафтові інсталяції і всі залізничі шляхи не підлягли ніякому важному ушкодженню, польські війскові власти, за цілий час сього перемиря, матимуть обовязок доставляти українським властям, що-місяця, за заплату, залізницею і на залізничий дворець в Стрию, якусь тонажу нафтової ропи і її виробів.
Ся тонажа, як також ціна нетто купна нафтової ропи, її виробів, товарів, які можуть бути доставлені титулом заплати, і умови для управильнення сеї трансакції будуть предметом додаткового договору, обовязкового для обох сторін, який буде установлений Комісією Союзників для виконання перемиря, після анкети на місци. Вони мають бути такі, щоб українські власти за весь час сього перемиря мали далі ті користи, які їм давало протягом місяця січня володіннє відступленими нафтовими теренами.
Арт. 11. Українська армія матиме обовязок охороняти підчас евакуації евакуовану полосу й особливо експльоатації й інсталяції нафтові проти всякого замаху, всякого знищення і всякого нарушення; при своїм відході вона передасть береженнє порядку місцевим цивільним властям.
Арт. 12. Комісія Союзників, зложена з 1 члена війскового і 1 члена технічного від кождої з націй союзних або принятих до союза, буде берегти виконаннє постанов сього перемиря і матиме всю власть рішати в останній інстанції всі питання, які можуть бути піднесені і які не є управильнені в висше поданих постановах. Вона зможе делєґувати підкомісії, які в разі потреби мають по-за нею управильняти окремі справи.
Арт. 13. Француський текст, висще поданих 12 артикулів, є одиноко урядовий.
Арт. 1. Польські війскові власти матимуть обовязок доставляти українським війсковим властям, що-місяця, за заплату, залізницею і на залізничий дворець в Стрию, …[1] вагонів-цистерн або …[1] тон нафтової ропи.
Українські війскові власти матимуть змогу жадати, щоб така скількість нафтової ропи, яка їм подобається, була заступлена відповідною скількістю її виробів. Вони матимуть доплатити кошти рафінажі, вільні від всіх такс.
Арт. 2. Ціна купна за нафтову ропу або вироби, доставлені українським властям, може бути заплачена, по їх вибору, товарами або монетою, яка має курс в Польщі.
Арт. 3. Ціни нетто за вагони на залізничім двірци в Стрию, фактуровані для нафтової ропи і її виробів; ціни нетто товарів, доставлених в заплату, за вагони, так само на залізничім двірця в Стрию, будуть такі[1]:
Арт. 4. Полякам буде заборонений всякий вивіз нафти і її виробів з другої сторони установленої війскової демаркаційної лінії.
Арт. 5. Всі вагони-цистерни, які знаходяться в дні підписання сеї трансакції на території Східної Галичини, будуть списані і поставлені польській дирекції залізниць, за заплату за кождий вагон польськими властями ціни установленої Комісією Союзників.
Виїмок буде зроблений для скількости вагонів-цистерн, потрібної для руху на нафтових теренах, положених на схід від демаркаційної лінії, і для транспорту нафти, доставленої Українцям, зі Стрия. Ся скількість буде означена Комісією Союзників, яка візьме на увагу інструкції про рух вагонів на австрійських залізничих шляхах Галичини. Комісія Союзників рішатиме всі питання про уживання і рух вагонів-цистерн і вагоів з товарами.
Дня … лютого 1919.
(Ті самі підписи на кождім з 5 листів тексту головного й додаткового договору).
