Про сей проєкт перемиря з українського становища буде мова далі. На сім місци треба тільки прослідити історію його повстання.
У вступнім листі Комісія Союзників пише, що вона предкладає проєкт перемиря, „принявши до відомости мілітарні точки погляду обох воюючих сторін.“ Тут комісія сказала свідомо неправду. Коли взяти на увагу, що комісія закінчила наради з українською делєґацією у вечері 26. лютого, що цілий день 27. лютого до пізного вечора заняла поїздка до Ходорова, а 28. лютого комісія предложила проєкт перемиря, — то стане ясно, що на рішеннє і виготовленнє проєкту в француськім оригіналі і в українськім та польськім перекладі комісія в часі після нарад з українською делєґацією не могла мати часу. З сього виходить, що комісія зладила проєкт перед приступленнєм до переговорів з українською делєґацією, а тільки на основі порозуміння з Поляками.
Вказує на се також одна подробиця в самім проєкті. Під проєктом „додаткового договору що-до нафти“ дата означена: „Le … Février 1919“. Тимчасом сей додатковий договір мав бути заключений аж після заключення перемиря, а підписаннє перемиря мало наступити 5. марта. Коли-б отже проєкт додаткового договору виготовлювано аж після нарад з українською делєґацією, то не ставлено би під ним як дату місяць лютий, тільки март.
Що більше, навіть вступний лист „до Делєґацій польської і української“, який містив останні зарядження комісії, не був виготовлений в дні датування, тільки швидче, бо дату машиновим письмом означено „Leopol, le … Février 1919“, а число „28“ вставлено опісля рукою.
З усего сього виходить ясно, що проєкт перемиря, предложений комісією Бертелємі, був односторонним диктатом, який комісія на основі порозуміння з Поляками рішила накинути Українцям. А комедію переговорів з українською делєґацією устроєно вже тоді, коли проєкт був рішений і виготовлений.
3. Становище Державного Секретаріяту. Одержавши проєкт перемиря, українська делєґація того самого дня виїхала зі Львова, щоби предложити його Державному Секретаріятови.
Делєґації було ясно, що Державний Секретаріят проєкту в такій формі не прийме. А що ультимативна форма вручення проєкту виключала дальшу дискусію і надію на річеві уступки, то на заключення перемиря не було виглядів.
Тому з Ходорова вночи з 28. лютого на 1. марта наша начальна команда вислала виповідженнє завішення оружя, щоб могти знов вести воєнні операції, яких припиненнє, як уже зазначено, на думку команди виходило тільки на користь Полякам.
Одержавши виповідженнє завішення оружя, комісія Бертелємі прислала українській команді отсей ультимат:
Коли найвисша команда розпочинає ворожі кроки, переговори зараз будуть зірвані. Коди виповідженнє завішення оружя не буде взяте назад до півночи 1. марта, місія 2. марта опустить Львів. Місія робить українське правительство відповідальним перед чотирма державами антанти за підняттє ворожих
