Проти цілого висще представленого поведення місії в сій справі Державний Секретаріят Західної Области УНР в порозумінню з Директорією УНР має честь звернутися до правительств Франції, Анґлії, Злучених Держав Північної Америки й Італій з жалобою і протестом, а саме:
Місія антанти інформувалася про нашу справу тільки у Поляків у Варшаві і Львові. Приїхати на довше до правительства нашої держави і тут поінформуватися основно про нашу справу місія, не зважаючи на нашу кількакратну просьбу, не вважала за вказане. Польська преса ще перед рішеннєм місії представляла справу так, що місія приїхала наказати Українцям сповнити польські домагання.
На конференції з місією наша делєґація переконалася, що всі відомости місії про нас походять з польського жерела, для нас очевидно крайне ворожого.
Відповідно до того випало також рішеннє місії.
Демаркаційна лінія, означена місією, не є лінією війсковою, тільки політичною. Фронт іде з півдня на північ східною стороною ріки Сяну, вигинаючися на північ від Перемишля де-що на схід. Тільки від Перемишля до Львова йде здовж залізничої лінії вузький коридор, який знаходиться в руках Поляків. Тимчасом демаркаційна лінія, означена місією, сягає далеко на схід від Львова і віддає Полякам великі простори нащої території, яку міцно держить наша армія. Ся демаркаційна лінія відповідає політичним бажанням Поляків, які офіціяльно і неофіціяльно заявляли, що мусять заанектувати до Польщі українську землю що найменше до лінії Буга і Стрия, щоб забезпечити собі посіданнє Львова і нафтових теренів у Бориславі. Се політичне бажаннє Поляків сповнила місія антанти, наказуючи нам віддати Полякам добру половину нашої території з столицею Львовом і з Бориславом. Сим рішеннєм половина нашої території і наших громадян мала би підпасти під адміністрацію польської окупаційної власти, яка показалася по-над усяку міру безоглядною супроти українського населення. Сим рішеннєм наша держава, позбавлена такої значної части своєї території з такими жерелами доходу, як копальні нафти в Бориславі, втратила би як популяційну так і господарську основу свого істнування і не могла би виконати своїх задач державного будівництва, зокрема не могла би зорґанізувати сильної армії, потрібної для забезпечення границь Української Народньої Республики від сходу і взагалі для тих задач, які намічаються для Української Народньої Республики в переговорах Директорії УНР з антантою.
Сим рішеннєм місія потоптала принціп самовизначення народів і стала по стороні польського імперіялізму. Сим рішеннєм місія посіяла в нашім народі недовірє до антанти і до тих високих принціпів справедливости, які антанта проголосила.
В імя сих принціпів протестуємо проти сього рішення місії, зокрема протестуємо проти ультимативної заяви місії, що ми несемо перед державами антанти відповідальність за дальше веденнє війни.
Ми примушені воювати з Поляками в обороні нашої землі.
З державами антанти ми хочемо жити в мирі і приязни і сподівалися від них помочи проти польського наїзду.
Тому просимо правительства Франції, Анґлії, Злучених Держав Північної Америки і Італії вислати до нашої держави окрему місію, яка, не підлягаючи польським впливам, безсторонно розслідила би наші відносини.
Ми готові кождої хвилі спинити воєнні кроки проти Поляків, але на основі справедливого рішення, яке увільнить нашу територію з-під польської інвазії.
Д-р Голубович, президент Державного Секретаріяту.
Опісля, коли війна з Польщею скінчилася втратою цілої Галичини, доводилося зустрічатися в поглядом, що Державний Секретаріят вробив помилку, відкинувши предложеннє комісії Бертелємі. Говориться, що приняттє того предложення було би уможливило нам укріпити свою державність на тій части території, яка нам оставала, і вберігти її до часу вирішення політичного укладу европейського Сходу.
