3. Земельна справа. Земельну справу полагодила Українська Національна Рада законом з 14. цвітня 1919., якого ухваленнє попередили як дебати на повних засіданнях Ради, що почалися ще на попередній сесії в лютім 1919., так і праці комісії, наради партійних ґруп і т. п.
Сей закон не полагоджував земельної справи в цілости, тільки означав основи земльної реформи, оставляючи подрібні постанови будучому законодатному порішенню.
Провідні ідеї сього закона були: 1. вивласненнє великої земельної власности, 2. наділеннє землею безземельних і малоземельних селян на правах приватної власности.
Вивласненнє вступало в законну силу негайно: вивласнені землі, на скільки не припадали державі, ставали земельним фондом Західної Области УНР.
Наділеннє землею мало початися аж після закінчення війни і повороту жовнірів до дому.
Головне питаннє вивласнення: з викупом чи без викупу? — оставлялося на рішеннє будучого сойму Західної области УНР. Так само будучому законодатному рішенню оставлялися питання: висоти наділу, який повинен бути оставлений де-яким катеґоріям вивласнюваних власників; висоти наділу безземельним і малоземельним селянам; чи і скільки селяни мають заплатити за наділ — і т. и.
Рішеннє сих питань зустрічало великі партійно-політичні і практичні трудности. Тому оставлено їх будучому соймови, який, вийшовши з всенароднього вибору, буде більше компетентний рішити їх.
До того часу правительство повинно було підготовити практичне переведеннє земельної реформи.
Зокрема рішеннє питання, чи вивласнювати з викупом чи без викупу, відложено також з огляду на міжнародню політику. Ухваленнє вивласнення без викупу, яке відносилося би головно до поміщиків Поляків, послужило би для польського правительства як арґумент проти Західної Области УНР перед антантою. Тому відложено справу на пізнійше, коли міжнародне положеннє виясниться.
Очевидно, що будучий сої мав право змінити хочби всі постанови закона з 14. цвітня 1919.
Значіннє сього закона лежало головно в тім, що він проголошував вивласненнє великої земельної власности.
Повний текст закона такий[1]:
- ↑ Не маючи „Вістника державних законів і розпорядквів“, де земельний закон з 14. цвітня 1919. був оголошений, цитую проєкт земельної комісії в тій редакції, в якій він мав стати законом. Коли б у сім проєті пороблено ще які зміни (про що не знаю), то все таки головні постанови, які характеризують цілий закон, остали ті самі.
