§ 2. В сій ціли вивласнюється, без огляду на те, чи їх власники є особи фізичні чи правні:
- 1. всі посілости, що є виключені з громадського звязку і творять по думці закона з 12. серпня 1866., В. Кр. з. ч. 20., двірські обшари, разом з прилученими до них рустикальними ґрунтами;
- 2. всі посілости мертвої руки, себ-то фондаційні, монастирські, епископські, церковні і ерекціональні землі;
- 3. всі землі, які їх дотеперішні власники набули для спекуляції;
- 4. посілости, яких їх власники чи посідачі не обробляють своїми силами, хочби вони не підпадали під припис першого уступу;
- 5. всі посілости, які своїм простором переступають означену границю, на скільки вони не підходять під ніякий з попередніх родів посілости.
Посілости наведені під 1., 2. і 3. вивласнюється з правила в цілости, а розмір вивласнення посілостий під 5. означить окремий закон.
Про розмір вивласнення посілости під 4. порішить Областна Комісія після вислухання дотичної повітової і громадської Комісії.
§ 3. Областна земельна комісія може оставити на ціли загально-громадського господарства держави, громад або загально-користних економічних, культурних і добродійних заведень, для творення взірцевих господарств, рільничих шкіл, промислових, освітних, добродійних і загально-користних заведень і т. и., конечний для сповнення їх завдань простір землі.
§ 4. Вивласненню підлягають означені в § 2-ім сього закона посілости без огляду на їх культуру, разом з лісами, водами та підземними багацтвами.
§ 5. Вивласненнє земельних посілостий, означених в § 2-ім сього закона, не нарушує гіпотечних вірительностий і инших тягарів, забезпечених на вивласненій землі, а тільки відсотки від грошевих гіпотечних вірительностий мають бути обнижені до висоти процентової стопи, яку в часі від 1. серпня 1918. признавали від щадничих вкладок шадничі каси.
Про розмір і спосіб сплати тих тягарів порішить окремий закон.
§ 6. Контракти аренди, заключені без дозволу власти після дня 1. падолиста 1918., тратять правну силу. Давнійші контракти аренди розвязуються з днем довершеного вивласнення. В обох випадках правіжі[1] арендаторів з титулу засівів, меліорацій та инших вкладів у землю творять вірительности посілости в розумінню § 5-ого сього закона, і про спосіб заспокоєння їх рішить окремий закон.
Всі инші правіжі з виїмком правіжі за відшкодуваннє з титулу утрачених зисків задержує арендатор проти дотеперішнього власника.
§ 7. Вся вивласнена земля, на скільки вона на основі сього закона не припадає на річ держави, творить Земельний Фонд Західної Области Української Народньої Республики, яким до часу розділу між управнених орудують під наглядом правительства областна і повітові та громадські земельні комісії відповідно до постанов сього закона.
§ 8. Областна Земельна Комісія складається з 9 членів, а саме 5 членів вибраних Українською Національною Радою і 4 членів вибраних відпоручниками повітових земельних комісій, по одному від кождого повіта.
Голову Областної Земельної Комісії вибирають члени Комісії з-поміж себе.
На засіданнях Областної Земельної Комісії має Державний Секретар земельних справ право і обовязок сам або висланий ним його заступник являтися, і коли б ухвали комісії противилися законови, має право завісити ухвали комісії. В такім випадку прислугує голові комісії право відклику до Української Національної Ради.
§ 9. В склад повітових земельних комісій входять:
- а) шістьох (6) членів і трьох (3) заступників, вибраних відпоручниками всіх громадських земельних комісій, по одному від кождої комісії;
- б) трьох (3) членів, призначених областним правительством з фахових рільничих, технічних і правничих кругів.
§ 10. Громадська земельна комісія складається з сімох (7) членів і трьох (3) заступників. Шістьох (6) членів і трьох (3) заступників вибирають всі мешканці
- ↑ „Правіж“, слово утворене галицько-українськими правниками, означає стільки, що правна претенсія.
