мецких племен, в краю Голяндиі, виробила собі осібну лїтературну мову, осібну державу, осібну назву „Нїдерляндцїв“, осібного народного духа — і се вже нинї инша нация, хоч з того самого племінного материялу улїплена, що Нїмцї. А витворили ся ті два осібні народи, Нїмцї і Голяндцї, з однакових племен-цеголок поволи-поволи через те, що инакша доля була Нїмеччини а инакша Голяндиї, инакші династиї панували тут а инакші там, з инакшими народами стикали ся (воювали і торгували) Нїмцї, а з инакшими Голяндцї, инакший характер землї і житя в Голяндцїв а инакший в Нїмцїв. З тих племен, що злили ся в нїмецку нацию, довгі віки були спільні королївскі династиі (зразу саска, потім франконьска, потім швабска, ще далї Габсбурґи, а вкінци Гогенцолєрни Прус), були спільні вороги (Славяне, Мадяре, Французи і т. д.), спільні культурні осесередки (міста, універзитети і т. д.) — і вони так звикли до єдности та стілько разом пережили, разом терпіли, разом радїли, разом воювали, разом будували, разом творили, разом писали і сьпівали, що нинї вони оден дух і одно тїло. Нинї всї вони оден нарід — Нїмцї. Цїлком так само було і з Нїдерляндцями, які хоч однакового племінного коріня з Нїмцями, однак через сотки лїт инші мали династиї, инших ворогів, инших союзників, инакше жили, инакше терпіли, инакше творили, з ким иншим воювали — та через се утворили осібного духа і осібне тїло: голяндску народність. А на спомин того, що
