кими“ — але лише в значіню династично-державнім, бо одного національного духа ще в них не було. Ось-так витворила ся назва „Русь“, „руський“ і „Русин“ — назва не народна, а княжа (династично-боярска) і таке чисто династичне значінє (а не народне!) мала вона через кількасот лїт, аж до самого упадку старорускої, княжої держави і до приходу Татар та Ляхів. Народу руського тодї не було. Були лише племена, які були підданими „руських“ князів т. є. були „руськими людьми“, які однак не творили одного тїла, нї не було в них одного духа.
Що населенє старорускої княжої держави (ще перед приходом Татар і Ляхів) цїлком не творило одної рускої нациі (народности) і не мало одного народного духа — на се є тьма-тьменна доказів: До часів Ярослава Мудрого кождий „руський“ (київский) князь мусїв вести вічні війни з підбитими племенами, які не хотіли двигати „руського“ (се є: київско-княжого) ярма. Як-же тілько Ярослав Мудрий роздїлив злїплену так тяжко „руську“ державу між своїх синів, то вона вже нїколи не злучила ся назад в одно, бо не було в населеню старорускої держави тої внутрішної сили, що пре нарід до сполуки в
