приходу, дали початок до того, що всї дрібні східно-славяньскі („руські“) племена стали лучити ся в три головні купи (ґрупи), з котрих-то ґруп поволи стали творити ся три великі, осібні, „руські“ народи: україньско-руский, білоруский і московско-руский.
Прихід Моголів неоднаково подїлав на ріжні части стародавної, княжої Руси. Полуднево-рускі князівства (над Днїпром, Днїстром і їх допливами, т. є. на землях нинїшноі Руси-України) зістали майже цїлком знищені, бо се був край малолїсний, степовий та відкритий до чорноморских, травистих степів, на яких розбрили ся Татаре. Лише в більше залїсеній Галичинї держало ся ще сяк-так галицко-руске князївство. Північно-західні, рускі князівства (нинїшна Білорусь), у безконечних багнах і пущах лїсових над ріками Припетею, Двиною і Нїманом, щей до того заслонені з полудневого сходу від Татар Русию-Україною, не зазнали татарского лиха цїлком. — А північно-рускі князївства (нинїшна Московщина) зазнали біди лише в части, при першім приходї Татарів. Перша туча Моголів захопила північно-рускі князівства т. є. пізнїйшу Московщину лише боком, бо головна могольска сила звалила ся на південно-рускі князівства (т. є. на Русь-Україну).
