сковщина і Білорусь позичили собі нашу давну назву. Властиво-ж Московщина присвоїла собі нашу давну назву, загарбала нам наше давне, полїтичне, державне імя — і то навіть загарбала нам його цїлком сьвідомо і з полїтичним пляном. А який се був той московский плян, про се розказано ще буде дальше.
Ось-так витолкували ми на основі істориї, як повстала московско-руська народність через борбу північно-руських земель з казаньским ханством о независимість, народність білоруська через згуртованє білоруських племен під властию Литви, і народність україньско-руська через борбу полуднево-руських земель з кримским ханьством і з Ляхами о независимість. Чомуж однак — спитає дехто — всї ті три нароности не почували „руської“ єдности національної проміж собою, хоч усї звали ся „руськими“? — Що в давних часах староруської, княжої держави східно-славяньскі племена над Днїстром, Бугом, Сяном, Днїпром, Припетю, Двиною, Окою, Волгою, Москвою і т. д. не почували між собою національної єдности, се річ цілком зрозуміла. Княжа держава, звана „Русию“, була тим племенам чужа, несвоя, а бодай рівнодушна. А до того ті племена жили на таких величезних просторах землї тай віддїлені були від себе такими пущами, багнами
