з жителями польского Кракова чи Варшави, ческої Праги чи нїмецкого Відня. На так само за-великім просторі землї, який у східній Европі займають лише три „руські“ народности, в західній Европі живе аж кільканайцять великих народів. Нема на сьвітї одного народу, котрий заселював би так великі простори, як зі Львова і з Київа до Полоцка або до Москви.
Через таку величезну віддаль від полудня до півночи перш усего инша цїлком природа Московщини ніж Руси-України. Московщина се край добре зимний, порослий шпильковими борами, сумний і понурий. Инший там клімат, як у нас, инші дерева, инші ростини, инші зьвірі, инше житє — отже і люде там инші: инша в них господарка, инший характер (успособленє), инші звичаї, инша мова і т. д. Наша Русь-Україна натомість се найтеплїйша часть східної Европи, переважно малолїсна і степова (Поділє, Україна над Днїпром і Чорним Морем) та соняшна, а природа у нас більше полуднева і ліси у нас переважно листкові, зьвірі і ростини відмінні нїж на півночи, і люде відмінні: инший в наших людий характер, инші звичаї, инше житє, инша мова і будова тїла (голови, лиця то-що) також инша, нїж у Москалів, на півночи. Наші Русини-Українцї переважно чорняві або знов біляві — Москалї переважно рижі (рудаві). У наших людий звичайно гарний, „козацкий“ вус; у Москалїв патлаті, рижі бороди. У Русинів-Українцїв звичайно гарний ніс: тонкий простий, вірлиний (трохи горбатий) або часом „пиркатенький“; у Москалїв ніс грубий, низький, розплощений, наче-би придавлений змалку якою каменю-
