кою — могольско-фіньский. Русини-Українцї звичайно кароокі, в Москалїв очи сиві. Русини-Українцї звичайно рослі і стрункі (як полудневі Славяне); Москалї низькі, присадкуваті, наче Моголи. В Русинів гарне, подовгувате лице; Москалї широколиці, з вистаючими кістьми на лицях — знов наче Моголи. Русини веселі, сьпівучі, мягкосердні та горячекровні. Москалї понурі, мало-сьпівучі, у поведеню і звичаях грубі та повільні. Русини з природи мають велике почутє краси: до сьпіву, вишивок, убору, рисунків і т. д., а у Москалїв почутя краси майже неслїдно. Все у них просте, грубе, неотесане, півдике. Русини люблять дуже чистоту, охайність — коло себе і коло хати; Москалї неохайні коло себе і хати їх наче кучі. У Русинів житє родинне дуже людяне: женщина рівна мущині і має поважанє у людий, а дїти можуть мати також свою волю чи при виборі занятя, чи при женячці, чи в відношеню до родичів. У Москалїв инакше: жінка се рабиня мущини, а так само дїти слїпо підлягають необмеженій самоволи батька. У Русинів сильне почутє свого „я“ у кождої одиницї; кождий Русин стремить до посїданя власного ґрунту. Инакше у Москалів: почутє особистого „я“ у Москалів забите, приголомшене. Через се у них по нинїшний день селянин не має власного ґрунту, лише весь ґрунт належить до т. зв. „общіни“ (громади), яка що кілька лїт робить „пєрєдєл“ (т. є. „переділ“) орної землї між родини, що належать до „общіни“. Рільна господарка у Русинів стоїть високо, у Москалїв дуже низько. Звичаї у Русинів делїкатні, людяні — у Москалїв грубі. Загалом Русин звик до волї, людяности,
