людї“ (панщизняні люде), закріпощені у таку страшну „барщіну“, якої не було і в Польши. Польске паньщизняне право знало продажу паньских людий, т. зв. хлопів, але лише цїлими родинами і лише разом з ґрунтом. Се було огидне, що людий продавано, але бодай не розлучувано родин і не відривано людий від землї. Так впрочім було в цїлій Европі, доки була панщина в якім краю. Але в Московщинї було цїлком по азийски, по варварски. „Крєпостнїх людєй“ можна було продавати цїлком так, наче худобу, розлучаючи родичів від дїтий, чоловіка від жінки, і продаючи людий без ґрунту, наче робучий товар. В Польщи і в цїлій Европі була „панщина“ — в Московщинї була справдїшна азийска неволя, а хлопи були невільниками у панів-бояр і враз з боярами невільниками у царя. Живучи сотки лїт у такій неволи, Московщина пересякла цїлком азийским духом, тодї, коли Русь-Україна жила однаковим, культурним і полїтичним житєм з прочими краями західної Европи. Московщина належала сотки лїт до азийско-могольского духового сьвіта, Русь-Україна до західно-европейского, культурного. Північно-східна границя Руси-Украіни була рівночасно границею тодїшної европейскоі культури. За нею на північний схід зачинала ся вже Азия: у московскім невільницкім ладї, грубих звичаях, крайній темнотї, навіть в уборі, будівництві, прикрасах, товариских обичаях і т. д.
Загалом, з якого-небуть боку не зачепити, серед цїлком инакших условин складала ся народність московско-руська, а серед
