ву, якою говоримо (з дуже малими змінами) і до нинїшного дня.
В тих часах і Московщина творить уже національно цїлком окреме тїло. Полїтично з'орґанїзована вона в деспотично-азийску монархію — царство московске, яке цїлком инакше відносить ся до західних сусїдїв (Русинів, Литовцїв, Білорусів, Поляків, Нїмцїв, Шведів), а инакше знов до східних дрібних племен, т. є. до могольско-фіньских народів північно-східного і східного краю Европи та сусїдного Сибіру. Супротив західних, культурних, европейских народів Московщина є ворожа, неприступна і замкнена сама в собі, наче відгороджена „китайским муром“. Уникає з ними зносин торговельних, культурних чи релїґійних — неначе боїть ся, аби европейский дух не увійшов в московску темряву. За те пре ся Московщина всею силою на північ і на схід, де півдикі, дрібні, жовтоскірі племена не мали сили оперти ся нї о московских „ратнїкоф“ (воєвників), нї безсовістности московских „купцоф“, нї влїзливости московских еміґрантів, нї здирству московских податкових „зборщікоф“. — Що до культури то Московщина — як се було уже сказане — творила окремий сьвіт. Культура єї стояла дуже низько, пересякла азийством; письменьства майже не було, шкіл не було, навіть царі ледви вміли читати. Украіньско-руське письменьство не доходило там, одно через відмінну мову — друге через брак зносин Московщини з Русию-Украіною, що навіть лежало в інтересї
