Польщу. Повстанє Хмельницкого доконало тим способом того, що Московщина стала головною силою східної Европи. Не так склало ся, як ждало ся. Замість себе, ми видвигнули собі нового, ще тяжшого і сильнїйшого ворога — Московщину. Ось в тім лежав сумний конець козацких повстань. Ось-тут лежить ключ до зрозуміня нашого тяжкого положеня у послїдні часи, по нинїшну днину.
Видвигаючи ся на головну силу східної Европи, московске царство — як уже сказано — зачинає звати ся „Росиєю“ або „росийским царством“. Се імя зачинає ся від царя Петра I-го (Великого), а укріпляє ся за цариці Катерини II-ої, що продовжала полїтику Петра Великого. Петро I-ший і Катерина II-а звуть московский нарід „россійским“ народом, або просто „русским“ народом, а себе „россійским“ або прямо „русскими“ царями. Натомість забороняють вони вживати назви „московский“, „московске царство“, „московский нарід“, „Московщина“. Рівночасно з тим, як на означенє своєї московскої держави царі впроваджують урядово назву „Россія“ або „русское государство“ („ґосудар“=монарх, цар) — зачинає набирати чим-раз більше національно-полїтичного значіня слово „Україна“, яко означенє нашої землї і народности. Натомість і в Московщинї і на Руси-Українї майже загибає старосьвіцка назва „Русь“.
