Звідки-ж взяли ся ті нові слова: „Россія“ і „Україна“, чому вони увійшли в уживанє на означенє двох ріжних земель на місце давного слова „Русь“ або „руська“ земля — та чому давне слово „Русь“ протягом 18-ого і 19-ого віку стало загибати? Про се тепер коротко скажемо.
Перше вияснимо, звідки взяло ся слово „Россія“. Отже треба знати, що єсть се слово грецке (по грецки пише ся: Ῥωσσία), а значило воно давними часами то саме, що „Русь“. Давні Греки-Візантийцї (з Царгороду), від яких Володимир Великий приймив Христову віру, писали назву „Русь“ по свому: Ῥωσσία (читай: Россія). Коли в Київі славний митрополит-патріот, Петро Могила, заложив около р. 1.600 т. зв. Могиляньску Академію, в якій головно учено старо-грецкої мови, (було се мало-що перед повстанєм Хмельницкого), тодї деякі наші київскі, духовні вчені переймили і собі з старогрецкої мови слово „Россія“ замість „Русь“. Їм здавало ся се більше по вченому, неспроста. Як-же цар Петро Великий став заводити ріжні реформи в Московщинї, то він покликав сотки наших учених людий з київскої, Могиляньскої Академії на епіскопів, професорів і т. п. до Московщини. Разом з ними перейшло до Московщини і слово „Россія“.
Цар Петро був не лише енерґічний реформатор, не лише немилосердний деспот-гнобитель, але і дуже хитрий полїтик. Він хопив ся того нового слова,
