осібну, самостійну державу нашого народу, про що він нераз публично говорив. Отсю нашу народну державу, яку Богдан Хмельницкий задумав збудувати, називав він часом „руським князївством“, а частійше „україньским гетманьством“, а всю нашу землю, аж по ріки Сян і Вислу на заходї, називав Хмельницкий або старим, княжим іменем „Русь“, або частїйше другим, козацко-народним іменем „Україна“. Ось-так — як уже знаєте — говорив він польским послам: „Зажену вас, Ляхи, за Вислу та скажу вам: Сидїть там тихо, Ляхи, в своїй Польщи, а нам наша Україна зостанеть ся! Не хочу я вашої Польщи, досить менї буде мого руського князївства!“ — З тих слів великого нашого гетьмана виходить цїлком ясно, що Хмельницкий всю нашу землю, аж по саму Вислу на заходї, (отже разом з Галичиною), називав „Україною“ та що він вважав ту назву „Україна“ за одно і те саме з назвою „Русь“ або „руське князївство“. Впрочім і на своїх унїверзалах, грамотах та листах до заграничних володарів Богдан Хмельницкий підписував ся титулом „Гетьман України“, значить: називав свою державу Україною. Слова „Русь“ Хмельницкий майже не вживав, раз тому, бо се староруське, боярско-княже імя мало було звісне серед великих мас простого народа, а по друге тому, бо се слово „Русь“ і „руський“ (яких вживали також Білоруси, а часом і Москалї на означенє сво-
