рез більше як 200 років було отже так, що Польща складала ся з самих польских воєводств і з одного лише руського. Польскі воєводства носили ріжні місцеві назви, а одиноке руське воєводство (Галичину) називав польский уряд таки просто „руським воєводством“ або „Русию“. Се вистарчало, аби відріжнити се воєводство від усїх инших чисто-польских воєводств. І так остало через привичку також тодї, коли 1569 р. прилучено до Польщи більше руських воєводств. Ті нові руські воєводства названо від їх головних міст, а при Галичинї, аж до самого кінця Польщи, остала вже урядова назва „województwo ruskie“ або прямо „Ruś“. Се — розуміє ся — причинило ся дуже до захованя слова „Русь“ і „руський“ іменно у Галичинї.
Вкінци назва „Русь“ і т. д. задержала ся в Галичинї ще й для того, бо Галичина се була та часть нашої землї, що лежала найдальше на захід від Київа і гетьманьскої України і загалом була положена найдальше від нашого національно-полїтичного осередка над Днїпром. Сей наш історичний осередок носив колись назву „Русь“ і звідтам перенесла ся вона і на Галичину, бо Галичина довгі столїтя залежала від Київа-Руси а потім вже від своїх князїв, але з київско-руського роду. Пізнїйше сей наш полїтичний осередок над Днїпром став звати ся „Україною“ та став (від часів Богдана Хмель-
