національне значінє на означенє нашого народу та виключає всяке непорозумінє, про який нарід вона говорить;
9) Задля тих власне причин назви „Русь“ і „руський“ загибають у тої части нашого народу, що прийшла під Росию, а іменно дїє ся се від тодї, від коли росийскі царі заборонили Москалям імя „Москаль“, а наказали уживати лише імени „русский“. Від тодї назва „Україна“ займає місце давної назви „Русь“;
10) Нинї назва „Русь“ заховала ся лише в австрійско-угорскій части нашої землї, яка не стикає ся з Москалями („русскіми“), натомість в Росиї уживають тамошні Русини лише назви „Україна“.
З сказаного доси виходить, що національною назвою нашого народу єсть так само добре імя „Русь“, як і імя „Україна“.
Назва „Русь“ має однак за собою по перше ту невигоду, що вона що иншого значила тому 1.000 років, а що иншого значить тепер. Тому 1.000 років була се держава „руської“ династиі з Київа, а жадного народу „руського“ ще не було, бо тодї загалом ще не було великих народів, а були лише дрібні племена. Нинї назва „Русь“ уживає ся лише в Галичинї і єсть се національне імя на означенє нашої народности в відріжненю від Москалїв і
