єпископат через окремих своїх представників порядкує певними частинами території всесвітньої християнської церкви — місцевими національними церквами. В кожній місцевій церкві установлено окремий вищий адміністративний орган, якому підлягають окремі єпископи. Згідно з 34 правилом апостольським (щоб єпископи кожного народу знали першого між ними, визнавали його за свого голову), на чолі кожної місцевої церкви стоїть старший її єпископ, який може називатися митрополитом, екзархом, патріархом і ин. Мінімум єпископів, потрібний для утворення та продовження ієрархії місцевої церкви, — три єпископи, себто стільки, скільки правила вимагають (перше апостольське правило) для поставлення єпископа, коли увільниться єпископська катедра.
Таким чином, крім звязку з усією церквою Христовою, церквою всесвітньою, ближчі між собою церковні громади вступають ще в тісніший звязок між собою і творять так звані місцеві церкви.
Факт існування окремих місцевих церков чи перечить основній засаді єдности церкви?
Як уже завважалося, з погляду католицької церкви, зорганізованої на централізаційних основах, існування окремих церков — неможливе, бо воно руйнує сам у систему організації сієї церкви. З погляду православного децентралізація — се необхідна і навіть основна риса церковного устрою. Визнаючи духову єдність вселенської церкви, як установи духової, православіє не звязує з тим єдиної церковної організації. „Єдиний пастир“ та „одно стадо“, Христос і церква, в їх духовому звязку, звязку „жениха й невісти“, творять єдність вищу понад зовнішню організацію церкви під одним видимим персональним головою церкви. Між засадою єдности церкви та фактом існування окремих церков нема внутрішньої суперечности, як нема такої суперечности між засадою людства, вселюдською ідеєю, з одного боку, та фактом існування окремих народів, з другого. Людство одне й єдине, а народів багато, і кожен із них має свою національну вдачу та, здебільшого, свою державну організацію. Так само Єдність церкви, з погляду православного, існує й додержується й за існування окремих церков — і навіть при конечностi ceї останньої умови. Всесвітня церква не абстрактне розуміння, а реальна громада, живий організм, справжнє тіло Христове. А живе тіло складається не з однакових атомів, механічно між собою стіолучених, а кожен атом стає певним мікрокосмом в єдиній живій цілості, — так само і в єдиній церкві всесвітній існують свої живі орґанізми церковні, що ріжнородністю своєї духової вдачі та ріжнородністю шляхів свого функціонування для осягнення єдиної мети лише збагачують життя та духове надбання церкви всесвітньої. Урівняння окремих автокефальних церков по одному канонічному шабльону через підпорядкування тим самим і назавсіди даним канонічним
