і 1.789.430 душ (57%) осіб, „не військового стану“, або як тут прийнято казати — „городовиків“.
Поділ на „козаків“ і на „городовиків“ наклав свій відбиток на все політично-соціяльне життя краю. Він був однією з основних причин соціяльних конфліктів в краю, що досягли свого апогею, своєї найбільшої напружености в нашу революцію й викликали таку гостру класову ворожнечу в станицях, як може ніде в Союзі. Перед тією боротьбою блідне боротьба наших незаможників з глитаями, оскільки вона була упертішою, жорстокішою, ширшою й довготривалішою.
Горючого матеріялу в станицях було стільки багато, що потребувалось цілих два роки, щоб все старе згоріло в полум'ї революції, і з великого соціяльного конфлікту народилась нова Кубань.
Часи громадянської війни минули. Край увіходить в нову добу своєї історії. Поділ на окремі стани, на козаків і на „городовиків“, поволі зникає. Революція в цьому відношенні зробила таку перетруску, вона провела по старому такі великі борозни, що поворіт до старого просто неможливий. Мріяти про це можуть тільки безнадійні люди або ідіоти. До речи, кілька таких ідіо… пробачте — „кубанських патріотів“, сидить закордоном. Частина з них крутиться коло Миколи Шуансійського, більше відомого під назвою „Николая Длинного“, частина крутиться коло „Тризуба“ й грається в українську самостійність.
На кого вони думають спиратись? На старе покоління, що не мириться з новим порядком речей? Правда, старе може й не мириться, але ж воно відмирає, а то й просто вмирає фізично. А натомість зростає в нових радянських умовах молоде покоління. Воно не знає старої ворожнечі, і воно завершить діло тих кубанців, що повстали й боролись за кращу свою й других будучину.
