Не забуваймо, що це пише зовсім не революціонер, а полковник, пан. То коли він так пише, то яке ж почуття „замирення“ Кавказу викликало це серед рядового козацтва…
Не менш гостро описує „замирення й переселення“ кубанців за Кубань і місцевий історик П. П. Короленко, сам переконаннями монархіст, далекий не тільки од революції, але й од лібералізму[1].
„Покорение“ коштувало десятки тисяч салдатських і козачих трупів. Але що до того було руському імперіялізмові? І уряд виготував проєкт поголовного переселення кубанських козаків за Кубань; було відпущено 14 міл. крб. Спершу думали поселити тут запоріжців, що їх Гладкий вивіз із Туреччини в 1828 р. Сам Гладкий оглядав місце й повіз доклад до Петербургу. Але там „убедились в большой опасности селить за Кубань запорожцев“. Мовляв, їх мало, і горці їх переб'ють. Та це було про око. А справжньою причиною було те, що Гладкий вивіз козаків з Дунаю без їхнього відому й згоди. І тому в Петербурзі просто боялися, щоб запоріжці, користуючись тим, що близько турецькі володіння, не втекли назад.
Отже, це діло не витанцювалось, але генерали, як бачимо, не покинули своєї гадки і, кінець-кінцем, вирішили переселити кубанців.
Барятинський хотів перетасувати чорноморських козаків, як колоду карт, для чого й назви їх історичної позбавив, і з лінейцями з'єднав. Він боявся їх. В листі до Мілютіна він писав, що „Черноморские казаки, показывались каким то страшилищем, могущим перевернуть весь Кавказ вверх дном“. — А тому: „Я почел долгом слить
- ↑ Дивись із цього приводу довгу статтю в „Кубанском сборнике“ за 1911 р. том 16. Стаття називається — Переселение казаков на Кубань.
