Білі відійшли, але тимчасово, щоб потім ударити з більшими силами.
Не можна вважати, що в лавах червоних билися самі городовики, а козацтво все перейшло в табор контр-революції. Серед червоних було багато кубанських козаків-фронтовиків, особливо з-за Кубанських станиць, де козаки жили бідно. Так що в Червоній армії були представлені й кубанці, і городовики. Не можна не відмітити того неоднакового відношення до „більшовиків“, що його мала контр-революційна частина козацтва. Мені розповідали такий факт.
В станцію Сиверську прийшли білі.
— Хто більшовик?
Подумали-подумали станичники, і не захотіли видавати „своїх“. Краще вказати на „городовика“ якогось.
— Он, Самійленко більшовик!..
Самійленко був студент, городовик і, на лихо собі, ще до того й „свідомий українець“. І це було його кінцем, — його й дружину зараз же розстріляли… І таких випадків, кажуть, було чимало.
… Другий з'їзд Рад Краю оголосив Кубано-Чорноморську республіку, від влади вимагалось твердої руки, військові начальники окремих загонів часто вели роботу всупереч директивам влади. Не могла нова влада й виконати реформ, бо всі сили забирала боротьба з білими. А тут на фронті все гірше й гірше стає. У липні місяці радянська влада впала, почалась довга контр-революція. — „Частини білої армії входили в станиці, і їх зустрічали місцеві багатії та глитаї „хлібом-сіллю“, і починали генеральну чистку „більшовицького
