всьому Північному Кавказі запанувала контр-ревоволюція.
В 1920 р. її розбито. Вандея ліквідована. Улітку, в тому ж році, Врангель з Криму робить спробу висадити десант на Тамані й підняти знову прапор бунту проти радянської влади. Але станиця козача лишилась глуха до цього, і витівка з десантом провалилася.
Знову їду рівним степом. Знову степ зелений. І гори ліворуч. Чомусь пригадалися слова з пісні.
Ой, у полі жито
Копитами збито…
Топтали степ 3 роки. Свистіли кулі. Гупали зловісно гармати.
Тепер тихо. Кубань стала червоною. При новій владі вона вертає до мирної праці. Зеленіє степ. Наливається пшениця-„кубанка“. Цвітуть садки.
Почалася нова смуга в історії Кубани. Сіється нове зерно. Росте нова станиця. Але мало помітний цей засів.
Скептики, коли кажеш їм про це, похитують головами:
— Ой, не кажіть. Та тут таке, тут таке!.. — і знову зневірливо хитають головами.
Дозвольте не вірити їм. Дозвольте сподіватися, що „Червона“ Кубань є фактом, якого не викреслиш, не викинеш, не забудеш.
Рік, два, п'ять, найбільше десять, — і вже не впізнаєте нашої станиці, — казав мені один чоловік під час щирої розмови.
