Зараз, коли говорять про Кубань, то розуміють під цим, принаймні офіціяльні кола, не ввесь край — колишню Чорноморію, а лише Кубанську округу Північного Кавказького Краю. Однак, і ця округа може посперечатись за місце з будь-якою губернією центральної Росії. Поверхня Кубанської округи рівна 3.572.705 гект., а населення вона має 1.349.513 душ. В склад Кубанської округи, коли так можна висловитись, увійшла вся „стара Кубань“, від станиці Таманської й до м. Краснодару, тоб то як раз та місцевість, де вперше оселились запоріжці.
Кубань — колись скотарський район: табуни коней, шльонка десятитисячними отарами, гурти рогатої худоби.
Але ці часи давно минули. І шльонку, і худобу, і коней можна було водити тоді, коли степ був неміряний, коли військова земля не була ділена на паї, а юрти простягались на десятки, як що на сотні верстов.
Потім пішли зміни. Чи степу стало менше, чи то населення прибавилось, чи то просто щось у Европі перемінилось, тільки стали цілинний степ розорювати та пшеницю сіяти. І обернулась Кубань у хлібну фабрику. Без кінця-краю степ, а по степу не тирса коливає, а пшениця-кубанка хвилюється. 200 міл. пуд. давала колись Кубань хліба та 100 міл. різних технічних культур та продуктів скотарства.
І зрозуміла річ, що продукція пшениці до війни набула американського розмаху й характеру. На Кубані, вперше в старій Росії, стали вживати ма-
