сово складних с.-г. машин. Чимало Мак-Корміки „і прочі і прочі“ капіталісти, і „чужі“ й „свої“, заробили тоді на Кубані. Але Кубань могла дозволити собі таку розкіш — степу багато, труд „городовика“ дешевий, — піднімай перелоги!
Розуміється, революція внесла свої „поправки“. Перш за все зменшився пай, бо прийшлось давати землю не тільки козакам, а й „городовикам“.
Розбалакався я якось із козаком із станиці Полтавської.
— Ну як, — питаю, — живете?
— Та нічого. Тільки раніше краще було.
— Чого ж то краще?
— Землі було більше, та й так.
— А служба?
— Ну, що служба. Підростає син, от уже його починаєш „справляти“. Податків ніяких не платили тоді. Засіяв, зібрав, що вторгував, то все або в хазяйство, або на себе. Другий так одного за другим трьох, а то й чотирьох „справляв“.
Козак цей, видно, був кріпенький, а через те його й не лякала „служба“. Загалом прикубанська станиця, що жила хлібно, заможно, була найбільше консервативна й до „городовика“ ставилася непримиренно. Це ж вона — прикубанська станиця — була головною підпорою й Кубанської Ради, і білих генералів, особливо — „батьки“. Це тут і „городовикові“ приходилось гнутись у „кватирантах“. Це спираючись на неї, якось Рябовіл казав городовикові:
— Городовики в нас на Кубані все одно, що жиди на Україні. Ніяких прав.
І він же:
