— Що, городовикам землю? Хіба їм мало тієї землі, що їм набивали в рот і с…у[1].
Закубанська станиця — та бідніша, і в ній і революція пройшла дружніше, і „оглядань“ на „старовину“ там менше.
Так от, які ж зміни внесла революція в Кубанській окрузі? Ми вже не кажемо про те, що Кубань „політично“ розвінчано, і центр краю перенесено до Ростова. Відбулися величезні зміни в соціяльному стані станиці та її економіці. Із „хлібної фабрики“, через руїну, війну та революцію, Кубань, а значить і Кубанська округа обернулась в край з незначним вивозом хліба.
Кубанська округа — хліборобська. Хліборобством займається дев'ять десятих населення. З 1923 р. стали переводити землеустрій. Всі козаки й городовики, що до 22 травня 1922 р. займалися хліборобством, одержали землю; їдацька норма по всій окрузі — 2,8 гект.; по окремих станицях вона, звичайно, коливається.
Спосіб господарювання тут трохи не такий, як у нас. Земля поділена на „паї“ — наділи. Свій пай господар засіває так: частину озиминою (пшеницею), другу частину лишає на весну й засіває ячменем, вівсом, просом, кукурудзою, сонячником (маслянкою — особливий сорт, що йде на олію), картоплею; третя частина йде на сінокоси, після косовиці сіна на нім пасеться худоба; є крім того й вигони.
По ярових сіють озимину, на сінокосі ярину, а під толоку залишають колишні озимі поля. Іноді міняють тільки ярину та озимину, а земля під сінокосом лежить підряд років два-три. Як бачимо, це навіть і не трьохпілля. Звичайно, що
- ↑ Мені передавали місцеві люди, що в одній із станиць дійсно такий факт був. П. Л.
