цю назву й до революції. Тут і крамниці, тут і окружні установи, тут і люд товпиться. А за два квартали від Красної — одноповерхові будиночки, сільська тиша, і степом пахне.
Краснодар — місто молоде; він заснований десь коло 1794 р. між р. Кубанню та її рукавом — Карасунем. Тут саме була та „Нова Січ“, про яку я вже згадував раз. На перших порах тут жилось бідно й небезпечно. Козаки позаможніші будували хати „на версі“, тоб то зі стріхою, а голота — хати без „верху“, тоб то попросту землянки. Було небезпечно й від черкесів, що жили тут же за Кубанню.
Краснодар розвивався туго, поволі. Про життя старого Краснодару можна судити з такого факту. Років 50-60 тому якийсь Рябошапка перший вирішив вкрити дах свого будинку бляхою. Ця подія викликала тоді подив усього міста.
Але згодом, як Кубань стала торгувати з закордоном, Краснодар починає зростати, особливо в часи перед війною.
Тепер Краснодар не тільки окружний центр Кубанської округи, а й столиця Адігейської автономної области. Як культурний центр, Краснодар має далеко більше, ніж окружне значіння. В ньому є кілька ВУЗ'ів: Педагогічний інститут, Сільсько-Господарський, Медичний; технікуми — педагогічний, індустріяльний, сільсько-господарський, акушерський, музичний. Є художній музей. Особливого значіння набуває музей, досить багатий на експонати. Зараз музей цей приводиться до порядку. Кожному, хто приїздить до Краснодара, обов'язково слід побувати в цьому музеї. Особливо цікавий відділ античної культури. Але великою хибою музею є бідність його ентнографічного, побутового відділу гірських народів. Власне, і таких відділів поки що немає, а є тільки натяки на них.
